"Медобори" (Зелене): підсумки сезону-2025
Асоціація футболу Тернопільщини продовжує підбивати підсумки футбольного сезону 2025 року. На черзі – команда «Медобори» із Зеленого, що на Гусятинщині, яка посіла четверте місце. До розмови ми запросили головного тренера команди Ігоря Климентійовича Бадла.
– Ігорю Климентійовичу, якими були завдання для Вас і футболістів на сезон?
– Керівництво ФК «Медобори» амбітне, тому поставило перед командою завдання потрапити у призову трійку.
– Які головні чинного того, що «Медобори» не виконали завдання, зупинившись у кроці від призової трійки?
– Мало місце чимало факторів, які завадили досягнути поставлених цілей. Кожен рік ми зіштовхуємося з однаковою проблемою – догравати сезон практично немає з ким. В обоймі «Медоборів» обмежена кількість гравців. Через різні обставини впродовж чемпіонату ряд гравців випадають зі гри – одні травмовані, інші дискваліфіковані, хтось через зайнятість по роботі чи по сімейних причинах не приїздить на ігри. Саме тому, у нас були матчі наприкінці чемпіонату, коли доводилося грали без замін, з запасним воротарем, який виконував функції польового гравця, або навіть за мінусом одного гравця в основі. Однак, не лише цей фактор зіграв ключову роль у тому, що ми не потрапили в призи. Були кілька матчів, у яких в обоймі був повний комплект футболістів, разом з тим мала місце втрата дорогоцінних очок, які ми не мали права втрачати. Десь вина в тому, що не виконано завдання і моя, як тренера, що не вдалося достукатися до футболістів. Водночас, провина має лежати також і на лідерах команди, котрі займають ключові позиції на полі, але сезон провели нижче своїх можливостей. Степінь відповідальності за невиконання завдання повинні розділити всі, а не лише президенти та тренери.
– У яких поєдинках «Медобори» саме не добрали очок, які в підсумку завадили здобути призове місце?
– У нас було кілька матчів, в яких, на мою думку, «Медобори» повинні були брати 100% три очки, ми ж їх втрачали. До прикладу, в двох матчах проти «Зелених левів» з Почаєва (дім) та «Вікнин» з Вікна (виїзд) вели в рахунку 2:0, але не змогли дисципліновано зіграти всі 90 хвилин і в підсумку програвали 2:3. Також до незапланованих втрат призвела нічия у Трибухівцях, де ми теж повинні були перемагати, але не забивши пенальті, не використали ще кілька гольових моментів і в підсумку зіграли внічию (0:0).
– Які, на Ваш погляд, матчі «Медоборів» були найкращими у чемпіонаті, а які провальними?
– Найгірша гра, на мій погляд, була з «Зеленими левами». Виграючи 2:0 і після елементарних помилок, програли на очах у місцевих вболівальників. Жодних виправдань цій поразці нам бути не може! Я аналізував цей поєдинок і зробив для себе висновок, що тут повністю лежить провина на футболістах, які не змогли повністю виграшну гру довести до логічного завершення.
Щодо стосується найкращої гри, то, можна було назвати матч з «Збручем-Агробізнес» (Підволочиськ), у якому ми перемогли 5:1. Результат був, забили дуже багато голів, для нас хороша та результативна гра, вболівальники задоволені. Але це був початок чемпіонату і в суперника ще не була налагоджена гра, не підібрані футболісти, тому я б не хотів цей матч особливо виділяти. А найкращим я б назвав фінальний матч кубка області. Проти такої команди, як «Агрон», ми відіграли всі 90 хвилин дисципліновано. Так, їм пощастило більше, суперник не створив багато моментів, але використав їх майже всі. На перших хвилинах, коли ми першими пропустили після стандарту, була наша груба помилка. Але, загалом, решта ігрового часу помилок з нашого боку практично не було. При рахунку 1:1 ми створили момент, у якому Данило Баб’яр метрів з двох не зумів переправити м’яча у сітку воріт. Забий молодий гравець і це був би, на мій погляд, вирішальний момент у матчі. А так, майже одразу пішла «оборотка» і якій не можу нікого звинувачувати, адже всі перелаштувалися в дві лінії оборони. «Агрон» забив нам фантастичний гол, після подачі на дальню стійку і наступної скидки на набігаючого Олександра Понєдєльніка (1:2). У роздягальні я всім подякував за цю достойну гру в фіналу кубка...
– Напевно, особливим були матчі «Медоборів» та «Вікнин». Адже Вікно і Зелене розділяє всього кілька кілометрів і територіально вони входять до однієї Гримайлівської громади. Саме тому ці поєдинки називають місцевими дербі…
– Це і справді місцеве гусятинське дербі! І матчі між цими командами дійсного відповідали цьому статусу. Обидва поєдинки з «Віниками» ми провели невдало. У першому зеленяни зіграли внічию (1:1), а другий у Вікні – і зовсім програли (2:3). Старт другого матчу був дуже добрим, забили двічі, за нами був повний контроль м’яча, ще мали кілька моментів, реалізуючи які, повинні були «закривати» поєдинок ще в перші 45 хвилин. На другий тайм вийшли з зовсім іншим настроєм, відповідальністю… Не вміємо ми дисципліновано грати всі 90 хвилин. Футбол подібного не пробачає! Команди в чемпіонаті області б’ються до кінця. І хоча у «Вікнин» на той час не було завдання потрапити в «призи», молоді хлопці вийшли і 90 хвилин відпрацювали на повну та досягнули прийнятного результату. Для нашого президента – це була більше, ніж поразка, можна було будь-кому програти, але не «Вікнинам»! У роздягальні практично ніхто нічого не говорив, всі футболісти опустили голови, адже їм було соромно перед нашим керівництвом, бо усвідомлювали свою провину. Після цього поєдинку психологічний настрій був кепським і важко було грати наступні матчі. Призові нагороди даються тим командам, які цього хочуть. У яких гравці в першу чергу дисципліновані, виходять на футбольне з бажанням і віддаються грі з першої і до останньої хвилини. Таким командам десь і футбольний Бог допомагає.
– Але навіть та поразка у Вікні залишила «Медоборам» шанси на третє місце?
– Якщо аналізувати весь наш сезон, то, на мою думку, «Медобори» здобули заслужене четверте місце. Адже у нас був дуже нерівний сезон. Були хороші матчі, де гравці грали дисципліновано, з повною самовіддачею. Як приклад, наведу два матчі проти великогаївського «Агрона». У рамках чемпіонату виїзний поєдинок з великогаївським «Агроном» дограли до кінця і в компенсований час були винагородженні забитим м’ячем, який приніс «Медоборам» нічию (2:2). Достойно зіграли, як я вже говорив вище, проти цього ж суперника і в фіналі кубка області. Так, нам трішки не пощастило, до суперника ж була більш прихильною фортуна. Події могли розвиватися по-іншому, але я завжди повторюю своїм підопічним: щастить тій команді, яка більше хоче цього і для досягнення цілей багато працює. Нам ж у тому поєдинку цього не вистачило. Водночас, якби зеленяни на всі матчі сезону налаштовувалися, як на цих два, тоді в нас би проблем не було. І за тим розкладом, що був у чемпіонаті, я думаю, що ми б дочасно завоювали третє місце і, навіть, боролися за друге.
– Цього сезону в зеленян були великі проблеми в атаці. Недаремно команда за забитими м’ячами серед усіх фіналістів, випередила лише один колектив з В. Березовиці…
– Ряд футболістів групи атаки, яких ми запросили в команду і на яких ми розраховували, що вони гратимуть за «Медобори» весь сезон, пішли в інші колективи. Одним запропонували кращі фінансові умови, інші мали більше матчів та стабільніший тренувальний процес. До прикладу, під час сезону нас покинув єдиний нападник Владислав Тимощук, який перейшов до збаразького «Галича». Він відверто сказав, що там кращі фінансові умови, плюс команда ще й виступала в аматорському кубку України. Ми ж скільки йому не змогли запропонувати, хоча міг бути предмет розмови, але, як говорять, поїзд вже пішов. Однак – це футбольне життя, воно коротке, тому я ні на кого не ображаюся, кожен шукає ту команду, в якій йому краще. Після переходу Тимощука, «Медобори» залишилися без жодного нападника. Пробували різні варіанти (М. Дичко, Т. Семенець), однак це не їхня було позиція, вони флангові гравці, який комфортніше грати на фланзі. Ніхто так не зумів Влада повноцінно замінити у нападі, відповідно, при створенні чималої кількості моментів, завершення не було. Нападник для того є, щоби забивав голи. У нас, на превеликий жаль, в другій частині чемпіонату, гравця такої позиції не було, не вдалося і когось запросити зі сторони. Тому й мало забивати.
– У попередні роки у «Медоборах» було багато гравців з інших областей, через це не вдавалося організовувати повноцінний тренувальний процес. Як у зеленян з тренуванням було цього року?
– Повноцінні тренування для мене завжди були в пріоритеті. Ситуація ж у цьому питанні практично повторилася з попереднім роком. Ми хотіли сформувати повноцінну команду з футболістів з Тернопільської області, але нам не вдалося цього зробити. Тому змушені були запрошувати кілька гравців з іншої області і знову стикнулися з тією ж проблемою, що й минулі сезони, що немає нормального тренувального процесу. Коли приходить на тренування сім-вісім, максимум дев’ять футболістів, про повноцінне тренування мова не йде. Зі свого боку, намагався в першу чергу піднести тим, які прийшли тренуватися, емоційний стан. Старався для них завжди щось вигадувати, адже є дуже багато цікавих вправ. Але ти не можеш ці вправи перенести на футбольне поле під час матчів, бо не вистачає футболістів для відпрацювати тих чи інших комбінацій, схем тощо. Саме тому, в деяких матчах ми показували хорошу гру, а в деяких – ні. Адже не було тієї зіграності, яка формується саме під час тренувань, не завжди футболісти були в однаковому фізичному стані. Важко в такій атмосфері і такому режимі праці досягатися результатів та здобувати нагороди.
– Команду, окрім Тимощука, по ходу чемпіонату також покинули Зубик, Лук’янов, Любінський, Юсипчук, Зайченко… Не думаю, що в командах, куди вони перейшли умови кращі?
– Керівництво клубу поставило мене у певні рамки. Вони відверто сказали – розраховуємо на обойму з 15-16 гравців. Мали залишати в команді сильніших гравців, а решті просто подякували. Хоча, ті ж Лук’янов, Юсипчук були місцевими футболістами і їм запропонували залишитися в команді на менші фінансові умови, на що вони не погодилися. Тому довелося з ними попрощатися, а з 16 людьми в заявці догравали сезон.
– Хто був лідером команди із Зеленого в цьому сезоні, а хто його провалив?
– Лідерами були два наші центральні захисники – Андрій Новачинський та Степан Клекот. Хоча, до Степана є зауваження, адже з його завантаженням по основній роботі йому не вдавалося відвідувати більшість тренувань. А в його віці від гри до гри важко тримати себе в хорошій формі і давати постійний результат, який я і наше керівництво від нього очікуємо. Так, він у багатьох матчах показав дуже гарну гру, але десь у нього були і провальні ігри, адже без фізичної підготовки, без тренувань весь рік на одному рівні показувати результат дуже складно. Клекот – капітан команди, вміє завести хлопців, при необхідності підтримати молодих, але і з його сторони не завжди були хороші матчі. Також до лідерів команди варто віднести півзахисника Ростислава Гришака. Хоча він тренування і не відвідував, адже мешкав в іншій області, однак до цього ставилися з розумінням. Гришак – професіонал, до нього єдиного у мене не було претензій ні по жодній грі. Не можу сказати, що в якомусь матчі він «випадав» – чи у фізичному чи в іншому аспектах. Ростик грав належним чином і своїми діями вів за собою партнерів по команді.
Загалом, цього сезону, напевно, я, як тренер, не вгадав з підбором футболістів. Так, десь, можливо, і не було можливості кваліфікованих футболістів запросити. А до ряду гравців у мене були великі питання. Ці футболісти про це добре знають. Не хотів би їх називати, бо нікому неприємно про себе подібне чути. Можу, до прикладу, римарку сказати про нашого легіонера з Хмельниччини Андрія Муляра. Влітку він пообіцяв, що буде на всіх матчах, відповідно я на нього розраховував. Але в підсумку Андрій не був на багатьох поєдинках. Я все розумію, служба є служба (прикордонник – авт.), однак, якби він відверто сказав, що не приїжджатиме на ігри, то на його місце ми б підшуковували когось іншого. А так Андрій нас підвів і я йому про це відверто сказав. Як би там не було – це футбол і за підсумками сезону я б для себе зробив висновок, з ким з діючих гравців «Медоборів» можна виконувати завдання, а з ким – ні.
– Назвіть символічну збірну «Медоборів» зразка 2025 року.
ؘ– Воротарі – Юрій Чуба/Михайло Горліцький
Центральні захисники – Степан Клекот та Андрій Новачинський
Правий захисник – Андрій Бойчук
Лівий захисник – Дмитро Сиротюк
Опорний півзахисник – Ростислав Гришак
Піднападники – Микола Кривдік та Максим Коломієць
Лівий півзахисник – Іван Городинський
Правий півзахисник – Роман Наконечний
Нападник – Владислав Тимощук/Михайло Дичко
– Хто допомагав Вашій команді пройти не простий футбольний рік?
– Футбол у Зеленому тримається на Валерію Володимировичу Сосновському, Євгену Миколайовичу Данилківу та Степану Богдановичу Рубаю. Я ніколи не цікавився, у кого з них більша роль у фінансування команди. Особисто, частіше спілкувався з Валерієм Володимировичем, як по фінансах, так і по запрошенню нових гравців.
– Якщо говорити загалом про сезон, що завершився, на Ваш погляд – все по ділу і лідери – це саме ті команди, які показували найкращу гру?
– На мій погляд, все закономірно. До прикладу, «Агрон» однозначно заслужив на чемпіонство. Незважаючи на те, що вони почали сезон не дуже вдало, на другу частину команда підсилилася, повернулися лідери, відповідно у тренера був хороший підбір футболістів та рівноцінні заміни. Все це в сукупності призвело до потужного фінішу і «Агрон» справедливо переміг в «золотому» матчі. Щодо інших команд, то, до прикладу, «Поділля» з Васильківців могли видати хорошу переможну серію, а могли провалити кілька матчів. У них був один з останніх матчів проти ФК «Борщів», якому вони дали бій і не заслуговували на поразку. Саме через таку не стабільність колектив з Васильківців опинилися в середині турнірної таблиці. Щоби претендувати на призові місця, потрібно мати мінімум 18 кваліфікованих гравців та налагоджений тренувальний процес. Лише за таких умов можна ставити високі завдання та добиватися результату.
– Як оціните загалом цьогорічні футбольні змагання на Тернопільщині в плані організації?
– В ідеалі, звичайно, краще грати два повноцінних кола. Тоді всі розуміють, що є одна гра на виїзді, друга – вдома. Цього року склалося так, що на другому етапі деякі команди мали зіграти значно більше домашніх матчів за інших (5 проти 2) і навпаки (2 проти 5). Відповідно, склалася така ситуація, що одним колективам довелося йти на поступки іншим. До прикладу, «Медобори» мали більше ігор зіграти вдома. Однак поставилися з розумінням, бо по відношенню до інших команд це було б не справедливо. Тому наш матч з ФК «Борщів» погодилися зіграти на виїзді. Звичайно, не завжди є змога провести чемпіонат у два кола, як сталося цього року. Водночас, знаю, що Асоціація все для того робить, щоби організовувати повноцінні чемпіонати, тому врахує приклад 2025 року, щоби не було таких випадків, що одній чи кільком командам було некомфортно.
– Чи вже накреслені в «Медоборів» плани на 2026 рік?
– За майбутнє команди я говорити не буду, адже після сезону та чотирьохрічної співпраці з ФК «Медобори», покинув посаду головного тренера. Цього року я отримав чимало дискомфорту та й, банально, втомився. Для себе зрозумів, як тренер, не можу «Медоборам» дати більшого. З мінімуму, витиснути максимум мені було важко. Можливо, у когось це краще вийде. Я завжди знаходив спільну мову з керівниками зеленян, пояснив їм ситуацію – без образ, подякували за роботу. Ми залишаємося друзями, адже «Медобори» стали для мене більше, ніж просто командою. На сьогодні, як мені, так і «Медоборам» потрібно перезавантажитися, зробити зміни. Знаючи амбіції президентів ФК «Медобори» – впевнений команда в Зеленому точно буде! Бажаю зеленянам лише успіхів, нехай вони добиватися, якомога кращих результатів, я за них буду тільки радий.
Фото – "Футбол з-за воріт та інші фото" та Андрій Вербіцький