«Колос» із Новосілки 30 років тому виборов «золото» чемпіонату Тернопільської області

Багато футбольних вболівальників знають команду заліщицького «Дністра», яка свого часу виступала на майстрівському рівні й навіть вигравала перехідну лігу чемпіонату України. Однак у Заліщицькому краї є ще одна унікальна у своєму роді команда – «Колос» із Новосілки, яка 30 років тому, в 1991-му, коли розвалювався Радянський Союз і постала незалежна Україна, першою серед  сільських колективів стала чемпіоном Тернопільської області.

Появі великого футболу в Новосілці варто завдячувати в першу чергу голові тодішнього колгоспу Володимиру Ковальському, завдяки якому в селі був збудований стадіон на 700 глядачів з адмінбудинком, де знаходились роздягальні, суддівська, душові, радіовузол.

– На відкриття стадіону в 1987 році навіть приїжджали ветерани київського «Динамо» на чолі з Віталієм Хмельницьким та Віктором Банніковим. Тоді виникла ідея створити в селі боєздатну футбольну команду. Оскільки я був великим фанатом футболу, то всіляко їй допомагав. Місцевий «Колос» показував хороші результати на районних змаганнях, навіть зумів виграти чемпіонат району. У 1989 році я перейшов на роботу в Касперівці, але мою справу продовжували інші, яким вдалося добитися ще більш вагомих спортивних результатів, – пригадує Володимир Ковальський.

Для їхнього досягнення було запрошено тренера Петра Степановича Червіна, котрий працював два сезони у чортківському «Кристалі». Дебютний сезон-1990 серед футбольної еліти Тернопільщини, як говорять футболісти, був для «Колоса» розігріваючим (5 місце), а вже у наступному перед тренерським штабом і футболістами поставили найвищі завдання.

– Восени 1989 року до мене звернувся Віктор Данчук, з яким я навчався в педінституті, більше того, він навіть був старостою в нашій групі. Тоді Віктор працював у колгоспі в Новосілці. Розповів, що місцевий ентузіаст, керівник цеху з виготовлення плівки Василь Онуфрійович Шкільнюк хоче в селі укріпити команду, яка б могла боротися за найвищі місця в чемпіонаті області. Заліщицький та Борщівський райони були «помідорними» краями, плівка йшла на «ура», тому за рахунок хороших заробітків у Новосілці могли утримувати футбольну команду. Пам’ятаю, перший рік футболісти навіть ходили по змінах на роботу на 4 години, – почав розмову Петро Червін. 

Головний тренер “Колоса” з Новосілки (1990-91 рр.) Петро Степанович Червін (у центрі)

Змагання у першій групі чемпіонату області з футболу 1991 року пройшли за участю 12 команд.  

– У 1991 році наші шефи зробили все для досягнення високого результату. Завдяки стабільному фінансуванню (футболісти отримували по 500-600 карбованців на місяць) вдалося підібрати потужний склад. Були проведені плідні передсезонні тренувальні збори, під час чемпіонату футболісти мешкали на базі, маючи постійний тренувальний процес. У першому колі «Колос», на жаль, виступив не так вдало, як того очікували, займав п’яте місце, відстаючи від лідера – козівського «Старту» – на кілька очок. У перерві між колами мені вдалося організувати для команди і наших шефів поїздку в Польщу, після якої Василь Онуфрійович зібрав усіх на стадіоні і сказав: «Або ви виконуєте всі вказівки вашого тренера і вирішуєте поставлені завдання, або розпускаємо команду і набираємо нових виконавців». Це було свідомо зроблено, щоби у колектив повернулася дисципліна, а футболісти відчули, що керівництво клубу довіряє тренерові, – пригадує Петро Степанович.   

У другому колі в «Колоса» не було права на помилку і футболісти змогли вийти з честю з такого непростого становища.

– Порахував, що в другому колі можемо загубити лише одне очко (зіграти внічию, – авт.) на виїзді в Хоросткові, всі решта поєдинків маємо виграти. Хлопці дали слово, що зроблять все від них залежне, щоби виступити якнайкраще. Найважчий поєдинок, як і очікувалось, відбувся у Хоросткові. Місцевий директор спиртозаводу Антон Періг уклав угоду з ФК «Нива» (Тернопіль), і «Зоря» тоді була їхнім фарм-клубом. Семеро футболістів з Тернополя приїхали на матч із нами. Цей поєдинок був не на «життя», а на «смерть». Нам трішки пощастило, що у суперника гравці з «Ниви» день перед тим грали календарний матч у другій союзній лізі і були трохи втомленими. «Зоря» тоді мала суттєву ігрову перевагу, однак мої підопічні за рахунок хороших фізичних кондицій вистояли в ключовому матчі сезону, зігравши внічию – 0:0. Решту конкурентів, з якими грали на домашньому стадіоні, вдалося перемогти і стати чемпіонами, – каже тренер.

Зауважимо, що на фініш одразу три колективи – новосілківський «Колос», козівський «Старт» і хоростківська «Зоря» – підійшли з однаковим очковим багажем – по 56-ть. Завдяки більшій кількості перемог (15 проти 14), «Колос» і «Старт» випередили «Зорю», а чемпіоном за результатом кращих індивідуальних показників став «Колос». Це було історичне досягнення не лише для колективу з Новосілки, а й для всього тернопільського футболу, адже до того ще ніколи сільська команда не здобувала перемогу в чемпіонаті Тернопільської області з футболу.  

Василь Онуфрійович для свого дітища, команди «Колос», після офіційного вшанування у сільському клубі замовив шикарне святкування чемпіонства у модному на той час ресторані «Млин» у Борщеві. Що цікаво, Василя Шкільнюка знали не лише у футбольному бомонді Тернопільщини, а й навіть України.

– Наш шеф мав серйозні зв’язки з київським «Динамо». Тоді в дефіциті були спеціальні гранули, з яких виготовляли плівку. Купувати їх допомагав адміністратор «Динамо» «Сан Санич», так його називав Василь Онуфрійович. За це два футболісти столичного гранду були на доплаті у колгоспі з Новосілки. Тобто була свого роду взаємодопомога між Надзбручанським краєм та київським клубом, – підсумував Петро Червін.

1991 рік. Чемпіонат області. Перша група.

№	Команди	І	В	Н	П	М’ячі	О
1	“Колос” Новосілка	22	15	4	3	43:8	56
2	“Старт” Козова	22	15	4	3	41:16	56
3	“Зоря” Хоростків	22	14	6	2	49:13	56
4	“Дружба” Збараж	22	11	6	5	33:21	50
5	“Колос” Монастириська	22	11	5	6	32:29	49
6	“Сокіл” В. Гаї	22	11	4	7	38:24	48
7	“Нива” Теребовля	22	7	8	7	26:16	43
8	“Колос” Бучач	22	7	4	11	26:32	39
9	“Автомобіліст” Копичинці	22	6	3	13	21:30	36
10	“Текстильник” Тернопіль	22	4	6	12	20:43	35
11	“Кремінь” Кременець	22	3	3	16	11:46	30
12	“Поділля” В. Березовиця	22	1	1	20	10:71	22

Золота чемпіонська медаль (1991 р.)

Чемпіонський склад «Колоса» 1991 року: воротарі – Віктор Назарук (15.06.1970), Валентин Бортнічук (17.09.1969), Володимир Андрієвський (1972); захисники – Андрій Притула (28.05.1969), Ігор Красій (27.09.1969), Вадим Герасименко (23.04.1971), Святослав Шевчук (02.09.1969), Ігор Барчак (18.05.1969), Ігор Васьків (08.02.1964), Ігор Сушка (04.09.1969); півзахисники – Андрій Здебський (27.08.1972), Олег Олійник (28.07.1970), Володимир Мариняк (30.08.1971), Андрій Мострянський (18.07.1972), Володимир Бронський (13.07.1969), Дмитро Бідулька (25.01.1967), Роман Качмар (16.09.1969); нападники – Артур Бойко (01.11.1963), Сергій Пліговка (20.05.1969, Херсон), Володимир Селіванов (16.12.1962), Михайло Чайка (19.12.1968), Юрій Рябко (12.04.1972), Сергій Пушкар (09.02.1970). Головний тренер – Петро Степанович Червін (09.02.1960), тренер – Михайло Іванович Штай (03.10.1956). Президент клубу – Василь Онуфрійович Шкільнюк, віце-президент – Віктор Іванович Данчук.

КОМЕНТАРІ

Віктор Назарук, воротар «Колоса»:

– У Новосілку мене запросили з тернопільської «Ниви» на друге коло, де я одразу став основним воротарем. Тоді «Колос» не зовсім упевнено провів першу частину сезону, тому сталися суттєві зміни в складі. Завдяки тому, що команда була в постійному тренувальному процесі, склад формували амбітні молоді футболісти з різних регіонів (у тому числі знаної львівської футбольної школи), яким було по 21-24 роки, і було надійне фінансове становище, колективу вдалося на одному диханні практично без втрат пройти другий відрізок чемпіонату області та здобути перше місце. А було це не просто, адже в той час рівень футболу був на дуже високому рівні.

Ігор Красій, захисник «Колоса»:

– Перейшов у команду з Новосілки, де запропонували кращі фінансові умови, ніж у мене були в рівненському «Авангарді». Тоді в «Колосі» за рік можна було заробити на новий автомобіль, який вартував 8-10 тисяч карбованців. Згадую кроси, які проводив наш тренер Петро Червін на тренувальних зборах. Ми біжимо,  а він їде за нами на машині. За зиму набігали десь 170 км. Можливо, через ці великі навантаження ми у першому колі не так вдало грали, як того хотілося. Однак у другому колі команду прорвало, ми фактично без втрат його пройшли і, незважаючи на серйозний відрив, зуміли наздогнати наших основних конкурентів – команди з Козової та Хоросткова, а за додатковими показниками обійти їх у турнірній таблиці. Можу відзначити доволі молодий склад «Колоса», де були здебільшого футболісти 1969-72 років народження, серед яких виділявся досвідчений Артур Бойко (1963 р. н.) із хмельницького «Поділля». Що цікаво, саме Петро Червін зробив із мене останнього захисника, а до цього у Рівному виступав на позиції правого оборонця.

Андрій Мострянський, півзахисник «Колоса»:

– Пам’ятаю, що президент Онуфрійович (так ми його називали) був дуже великим фанатом футболу, вкладав, як за тими мірками, в чемпіонати області немалі кошти. Спочатку ми жили на базі відпочинку в с. Більче-Золоте в лісі, з красивою природою, на березі річки Серет, де нам було створено всі умови для тренувального процесу. Потім ми переїхали у Скалу-Подільську в пансіонат, де теж були всі умови. Напевно, секрет успіху «Колоса» полягав у високій кваліфікації тренера П.С.Червіна, а також у підборі гравців – хороший сплав досвіду та молодості. Можу виділити підтримку вболівальників, якими був завжди заповнений стадіон (як для села, це було дуже несподівано) і які запалювали на перемогу. Найбільше запам’яталося протистояння із Хоростковом, особливо в матчі на виїзді, де ми зіграли внічию і «заруба» була до останніх хвилин (чимось нагадує чемпіонат Англії). Когось виділяти немає змісту, бо в нас у команді були всі “зірки”. Але, напевно, багато чого мене захоплювало в манері гри Михайла Штая, який до цього сезон ще грав у полі, а потім перейшов у помічники до головного тренера. Він був теж лівоногий, як і я, дуже швидкий і націлений на атаку. Я ще його пам’ятаю по виступах за «Ниву» із Бережан, якої був вихованцем при клубі.  Я радий, що мій футбольний шлях розпочався з такого колективу, який був у Новосілці.

Святослав Шевчук, захисник «Колоса»:

– Чинників перемоги «Колоса» було два – фінансова складова і робота тренера, який по крупицях зібрав зі всього західного регіону футболістів хорошого рівня. Завдання ставилося здобути чемпіонство, а результати по факту були не досить вдалими. Після першого кола у футболістів була серйозна розмова з керівництвом, було поставлено умову: або ми починаємо грати, або розбігаємося. Нам не було куди відступати. У те, що можемо взяти перше місце, тоді мало хто вірив. Але ми змогли! За ціле друге коло лише один раз зіграли внічию у Хоросткові. Правду кажучи, у тому поєдинку «відскочили», адже суперник був дуже серйозний – «Зоря» була фарм-клубом «Ниви», відповідно на наш матч приїхала ціла група гравців із Тернополя. Для мене друге коло запам’яталося і єдиним моїм забитим м’ячем у сезоні. Не пригадую, хто був нашим опонентом, але той матч ми виграли на виїзді -1:0, а я був на пару із гравцем суперника вилучений з поля. 

Валентин Бортнійчук, воротар «Колоса»:

– У Новосілку мене запросили на початку 1991 року, а до того виступав за бережанську «Ниву». Передсезонні збори провели як майстрівська команда, одні відбувалися у Скалі-Подільські (де власне команда мешкала впродовж року), інші – у Мукачевому на Закарпатті. Тоді запросили кваліфікованих футболістів, того ж Артура Бойка із хмельницького «Поділля», Ігоря Красія з рівненського «Вереса». У першому колі чемпіонату області практично у всіх матчах я боронив ворота «Колоса», а в другому – мій колега Віктор Назарук. Пригадую, після першої половини сезону ми були далеченько в турнірній таблиці від першого місця. Фактично у нас не було права на помилку. Нам запропонували спеціальну систему преміальних: якщо команда перемагала у першому матчі – кожен футболіст отримував 100 карбованців, у другому – 150 крб., третьому – 200 крб., коли ж «Колос» програв, то виплат не було, а премія поверталася на початковий рівень – 100 крб. Тому кожен старався якомога краще зіграти, щоби і заробити гроші, і «Колос» піднявся по турнірній таблиці. У підсумку в складній боротьбі нам вдалося випередити непростих суперників і стати кращою аматорською командою Тернопільщини